воліти
ВОЛІТИ, ію, ієш, недок. 1. Те саме, що бажати 1; хотіти. Волів би тільки, щоб причина Вашої мовчанки була якась інша, а не слабість (Коцюб., ІП, 1956, 283); - Так мерщій на борзі коні І летім, де Дон шумить, Де об землю половецьку Я волію спис зломить! (Олесь, Вибр., 1958, 352); Вони [поранені] воліли бути вкупі всі до кінця і тислися до Сагайди (Гончар, І, 1954, 131).
2. Уважати за краще. [Руфін:] Мій гостю, щоб тебе не дратувати, волію я розмову залишити (Л. Укр., II, 1951, 354); [Зіна:] Пробач, тату, ти любиш, знаєш село, але волієш жити в місті (Кори., II, 1955, 82).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | волію | воліємо |
2 особа | волієш | волієте |
3 особа | воліє | воліють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | волітиму | волітимемо |
2 особа | волітимеш | волітимете |
3 особа | волітиме | волітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | волів | воліли |
Жіночий рід | воліла | |
Середній рід | воліло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | воліймо | |
2 особа | волій | волійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | воліючи | |
Минулий час | волівши |