вонітувати
ВОНІТУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. Блювати. Огидне, слизьке харкотиння поривало [Анатолія] вонітувати (Кач., II, 1958, 325).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вонітую | вонітуємо |
2 особа | вонітуєш | вонітуєте |
3 особа | вонітує | вонітують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вонітуватиму | вонітуватимемо |
2 особа | вонітуватимеш | вонітуватимете |
3 особа | вонітуватиме | вонітуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вонітував | вонітували |
Жіночий рід | вонітувала | |
Середній рід | вонітувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вонітуймо | |
2 особа | вонітуй | вонітуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вонітуючи | |
Минулий час | вонітувавши |