воронований
ВОРОНОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до воронувати; // у знач. прикм. На тлі воронованої сталі видніється зображення якогось знака (Гончар, Таврія.., 1957, 664).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | воронований | воронована | вороноване | вороновані |
Родовий | воронованого | воронованої | воронованого | воронованих |
Давальний | воронованому | воронованій | воронованому | воронованим |
Знахідний | воронований, воронованого | вороновану | вороноване | вороновані, воронованих |
Орудний | воронованим | воронованою | воронованим | воронованими |
Місцевий | на/у воронованому, воронованім | на/у воронованій | на/у воронованому, воронованім | на/у воронованих |