вправність
ВПРАВНІСТЬ, ності, ж. Властивість за знач. вправний1. З погляду формального мусимо визнати у Масляка велику вправність у віршуванні (Фр., XVI, 1955, 107); Навчись майстерності такій, щоб у твоїй руці легкій з'явилась вправність і завжди був точний зір в очах (Уп., Вітчизна миру, 1951, 87).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вправність | вправності |
Родовий | вправності, вправности | вправностей |
Давальний | вправності | вправностям |
Знахідний | вправність | вправності |
Орудний | вправністю | вправностями |
Місцевий | на/у вправності | на/у вправностях |
Кличний | вправносте | вправності |