вугляр
ВУГЛЯР, а, ч. 1. Людина, що випалює деревне вугілля. А тут на полянці була хижа вугляра, котрий палив з дерева вугіль (Калин, Закарп. казки, 1955, 125); Лісоруби та вуглярі, солевари й мисливці, сірома й люди багатші.. поспішали на Січ (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 67).
2. Те саме, що шахтар. На старім донецькім полі гнівно бились два світи: вуглярі смаглявочолі і володарі-кати (Уп., Вірші.. 1957, 176); І швидко строчить зброя вугляра, січе і ріже поклади [вугілля] (Голов., Поезії, 1955, 150).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вугляр | вуглярі |
Родовий | вугляра | вуглярів |
Давальний | вугляреві, вугляру | вуглярам |
Знахідний | вугляра | вуглярів |
Орудний | вуглярем | вуглярами |
Місцевий | на/у вуглярі, вугляру, вугляреві | на/у вуглярах |
Кличний | вугляре | вуглярі |