вузькуватий
ВУЗЬКУВАТИЙ, а, е. Недосить широкий; трохи вузький. В Зосі затремтіли вогкі, блискучі уста і тоненькі рухливі складки під вузькуватими очима (Стельмах, Хліб.., 1959, 553); На вузькуватих вулицях [Тріполі] - велика кількість автомобілів, екзотичне багатолюддя (Літ. Укр., 30.IV 1963, 2).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вузькуватий | вузькувата | вузькувате | вузькуваті |
Родовий | вузькуватого | вузькуватої | вузькуватого | вузькуватих |
Давальний | вузькуватому | вузькуватій | вузькуватому | вузькуватим |
Знахідний | вузькуватий, вузькуватого | вузькувату | вузькувате | вузькуваті, вузькуватих |
Орудний | вузькуватим | вузькуватою | вузькуватим | вузькуватими |
Місцевий | на/у вузькуватому, вузькуватім | на/у вузькуватій | на/у вузькуватому, вузькуватім | на/у вузькуватих |