вуркітливий
ВУРКІТЛИВИЙ, рідко ВУРКОТЛИВИЙ, а, е. Якому властиве низького тембру переливчасте звучання. - Найвища, по-моєму, краса, це краса вірності, - чув, підходячи, Сагайда спокійно вуркотливий, оксамитовий голос Брянського (Гончар, І, 1954, 70); Біжить вуркітливий струмочок.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вуркітливий | вуркітлива | вуркітливе | вуркітливі |
Родовий | вуркітливого | вуркітливої | вуркітливого | вуркітливих |
Давальний | вуркітливому | вуркітливій | вуркітливому | вуркітливим |
Знахідний | вуркітливий, вуркітливого | вуркітливу | вуркітливе | вуркітливі, вуркітливих |
Орудний | вуркітливим | вуркітливою | вуркітливим | вуркітливими |
Місцевий | на/у вуркітливому, вуркітливім | на/у вуркітливій | на/у вуркітливому, вуркітливім | на/у вуркітливих |