вухань
ВУХАНЬ, я, ч. 1. зневажл. Про людину, яка має довгі вуха. Махиня поглянув на Віктора.. - Я тебе поставлю на своє місце! Будеш ти у мене, вухань, як шовковий (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 13).
2. розм. Про зайця. Великий вухань, міцно підкидаючи задніми ногами, стрімголов мчав із кущів (Стельмах, На.. землі, 1949, 328).
3. Різновид кажанів з довгими й широкими вухами. Вухань оселяється переважно поблизу людського житла незалежно від характеру місцевості (Звірі.. Карпат.., 1952, 24).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вухань | вухані |
Родовий | вуханя | вуханів |
Давальний | вуханеві, вуханю | вуханям |
Знахідний | вуханя | вуханів |
Орудний | вуханем | вуханями |
Місцевий | на/у вухані, вуханеві | на/у вуханях |
Кличний | вуханю | вухані |