відбракований
ВІДБРАКОВАНИЙ, а, е, спец. Дієпр. пас. мин. ч. до відбракувати. Відбраковані клони викопують і виносять з поля (Колг. Укр., 7, 1957, 41).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відбракований | відбракована | відбраковане | відбраковані |
Родовий | відбракованого | відбракованої | відбракованого | відбракованих |
Давальний | відбракованому | відбракованій | відбракованому | відбракованим |
Знахідний | відбракований, відбракованого | відбраковану | відбраковане | відбраковані, відбракованих |
Орудний | відбракованим | відбракованою | відбракованим | відбракованими |
Місцевий | на/у відбракованому, відбракованім | на/у відбракованій | на/у відбракованому, відбракованім | на/у відбракованих |