відбуркнути
ВІДБУРКНУТИ, ну, неш, док., розм. Відповісти зі злістю або невиразно. - Ага, не допоминався! - сердито відбуркнув Бовдур (Фр., І, 1955, 285).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відбуркну | відбуркнемо |
2 особа | відбуркнеш | відбуркнете |
3 особа | відбуркне | відбуркнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відбуркнув | відбуркнули |
Жіночий рід | відбуркнула | |
Середній рід | відбуркнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відбуркнімо | |
2 особа | відбуркни | відбуркніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | відбуркнувши |