відбуток
ВІДБУТОК, тку, ч. 1. У період кріпацтва - обов'язкова неоплачувана праця на поміщика; панщина. Ви, каже [пан],.. на моїй землі багатієте, а мені ніяких відбутків не відбуваєте (Мирний, І, 1954, 183); Козаки тоді панували; подушного, відбутків не знали (Барв., Опов.., 1902, 181); Так ті, що залишилися, такий собі наказ дали - аби пана ні в чому не слухати.. й одбутку не справляти (Панч, Гомон. Україна, 1954, 382).
2. діал. Втрата, розтрата. Кому на відбуток, а мені на прибуток (Гал.-руські приповідки, І, 1901-1905, 202).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відбуток | відбутки |
Родовий | відбутку | відбутків |
Давальний | відбуткові, відбутку | відбуткам |
Знахідний | відбуток | відбутки |
Орудний | відбутком | відбутками |
Місцевий | на/у відбутку | на/у відбутках |
Кличний | відбутку | відбутки |
відбутка
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відбутка | відбутки |
Родовий | відбутки | відбуток |
Давальний | відбутці | відбуткам |
Знахідний | відбутку | відбутки |
Орудний | відбуткою | відбутками |
Місцевий | на/у відбутці | на/у відбутках |
Кличний | відбутко | відбутки |