відбуча
ВІДБУЧА, і, ж., заст. Повинність. Хай одбуває одбучі (Мирний, II, 1954, 282).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відбуча | відбучі |
Родовий | відбучі | відбуч |
Давальний | відбучі | відбучам |
Знахідний | відбучу | відбучі |
Орудний | відбучею | відбучами |
Місцевий | на/у відбучі | на/у відбучах |
Кличний | відбуче | відбучі |