відвічати
ВІДВІЧАТИ, аю, аєш і рідко ВІДВІТУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДВІТИТИ, ічу, ітиш, док., заст. 1. Відповідати (в 1 знач.). Одвічай мені, мій Орле, Каже йому мати: Із якої сторони я Буду сина ждати? (Щог., Поезії, 1958, 70); - Пан теє знають, - відвітував війт, - як перемінити, що й перемінити (Свидн., Люборацькі, 1955, 47); Де каганчик світить - Відтіль буде милий твій... Під віконечком постій - Слухай, хто одвітить... (Бор., Тв., 1957, 61); Не зразу земляк мій одвітив, Подумав чимало таки (Дор., Серед степу.., 1952, 99).
2. Відповідати (в 5 знач.). - Дай нам спокійно віку дожити й не доведи нас відвічати за неї [Марусю] на тім світі! (Кв.-Осн., II, 1956, 63); Смійся-смійся, а за смішки плачем одвітиш (Номис, 1864, № 12662).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відвічаю | відвічаємо |
2 особа | відвічаєш | відвічаєте |
3 особа | відвічає | відвічають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відвічатиму | відвічатимемо |
2 особа | відвічатимеш | відвічатимете |
3 особа | відвічатиме | відвічатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відвічав | відвічали |
Жіночий рід | відвічала | |
Середній рід | відвічало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відвічаймо | |
2 особа | відвічай | відвічайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відвічаючи | |
Минулий час | відвічавши |