відгалуження
ВІДГАЛУЖЕННЯ, я, с. 1. тільки одн. Дія за знач. відгалузити.
2. Відросток або бокова гілка рослини чи її кореня. Коренева система.. складається з одного головного кореня та великої кількості відгалужень (Бур'яни.., 1957, 47); // Гілка кровоносної, нервової та ін. систем організму людини й тварини.
3. Частина електричних дротів, залізничної колії і т. ін., що відходить убік від основного напрямку. В шнуровій проводці відгалуження від магістральних ліній найпростіше робити, безпосередньо з'єднуючи жили відгалуження з жилами магістралі (Монтаж і ремонт.., 1956, 56); До яру завжди сходиться чимало менших ярів, яких називають відгалуженнями (Курс заг. геол., 1947, 103); // перен. Відокремлена, відділена частина чого-небудь. Франкознавство у наш час, поряд із шевченкознавством, стало одним з найвагоміших і найбагатших своїми творчими наслідками відгалужень українського радянського літературознавства (Рад. літ-во, 1, 1966, 63).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відгалуження | відгалуження |
Родовий | відгалуження | відгалужень |
Давальний | відгалуженню | відгалуженням |
Знахідний | відгалуження | відгалуження |
Орудний | відгалуженням | відгалуженнями |
Місцевий | на/у відгалуженні | на/у відгалуженнях |
Кличний | відгалуження | відгалуження |