відговорювати
ВІДГОВОРЮВАТИ, юю, юєш, рідко ВІДГОВОРЯТИ, яю, яєш, недок., ВІДГОВОРИТИ, орю, ориш, док.. перех., розм. 1. Те саме, що відмовляти 3. Дві молодиці.. сіли біля печі і пильнували, щоб ніхто й не підходив, і не дививсь пильно на піч, а коли що, так зараз і відговорювали (Кв.-Осн., II, 1956, 302); - Хто ж і порадить сироту, - одказують старі козачки, -як не ми? Се б нам од бога гріх був великий, коли б її не одговоряли од сього лиха (Вовчок, І, 1955, 25); Я їх [письменників-початківців] ніколи не розчаровую, ніколи не одговорюю (Тич., III, 1957, 450); Ще в Києві він обстоював те, що їхати до Харкова всім з їхньої делегації ніяк не слід. Гайовий не поділяв його побоювань. Гайового підтримав Савчук. І таки одговорили (Головко, II, 1957, 430).
2. тільки док., рідко. Проговорити певний час. Відговорити годину.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відговорюю | відговорюємо |
2 особа | відговорюєш | відговорюєте |
3 особа | відговорює | відговорюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відговорюватиму | відговорюватимемо |
2 особа | відговорюватимеш | відговорюватимете |
3 особа | відговорюватиме | відговорюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відговорював | відговорювали |
Жіночий рід | відговорювала | |
Середній рід | відговорювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відговорюймо | |
2 особа | відговорюй | відговорюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відговорюючи | |
Минулий час | відговорювавши |