віддавати
ВІДДАВАТИ, даю, даєш, недок., ВІДДАТИ, дам, даси, док. 1. перех. Повертати назад взяте (позичене, дане, привласнене, належне). Коли прийде віддавати, то нема що дати (Номис, 1864, № 10625); - Досить уже, підвередитесь, - жінка з внутрішнім побоюванням і вдячністю кілька разів зупиняла парубка, але він довго не віддавав їй заліплену лопату (Стельмах, II, 1962, 270) ; - Ох мені лихо! загубила хустку... Коли б хто підняв та віддав (Кв.-Осн., II, 1956, 18); - Віддати дитину назад якось ніяково... Сам просив, щоб дали... (Коцюб., І, 1955, 440).
@ Віддавати (віддати) богові (богу) душу, заст. - умирати, гинути. Стояла люта зима.. Багато тоді народу померзло - забило їх під лиху хуртовину, закидало, замело снігом - там богу й душу оддали (Мирний, II, 1954, 294).
2. перех. Виділяти із себе тепло, холод і т. ін. в навколишнє середовище. Вода повільніше нагрівається і повільніше віддає тепло, а суша навпаки (Фіз. геогр., 1956, 83); Він [гемоглобін] має здатність легко приєднувати кисень і так само легко його віддавати (Шк. гігієна, 1954, 78).
3. неперех., чим, за що, перен., розм. Віддячувати за що-небудь, платити такою ж мірою. [Петро:] Його повинність дітей до розуму довести... А їх повинність - віддати батькові тим добром, що за його поміччю добули... (Мирний, V, 1955, 182); До мене самої він і тоді і потім був таким уважним, що коли б хотіли віддати мірою за міру, то певне 6 знов математика зрадила б (Л. Укр., V, 1956, 345).
4. перех. Давати, передавати, вручати комусь кого-, що-небудь. Він такий педант, що тільки в руки адресатові віддає рекомендовані листи (Л. Укр., V, 1956, 351); - Піду! - сказала Василина. - Посесор звелів мені вернутись сьогодні, він оддав гроші вперед зарік (Н.-Лев., II, 1956, 75); Він ніс при собі терміновий пакет, який мав віддати у власні руки контр-адміралу Багрову (Кучер, Чорноморці, 1956, 41).
5. перех. Давати комусь що-небудь для користування, у власність; відмовлятися від чого-небудь свого на чиюсь користь. Половину будинку пані оддавала якимсь паничам піднайми (Вовчок, 1,1955,259); Він [Маковей] оддавав свій спирт Хомі (Гончар, І, 1954, 110); Якби я багатий, То оддав би я все золото Оцій Катерині (Шевч., II, 1953, 129); Низьку Маланку зовсім затерли.. Вона не слуха.. Що там! І так відомо. Се вже знають, що землю оддали людям (Коцюб., II, 1955, 77); // розм. Подавати на стіл їжу. Сяк-так віддавши вечерю, Маруся пішла до корів (Кв.-Осн., II, 1956,38); - Робота моя неважка, - витоплю піч, зварю їсти, віддам - і вільна на увесь день (Мирний, III, 1954, 74); // перен. Присвячувати комусь або чомусь що-небудь (пісні, думи тощо). Кожну думу, кожну пісню я Вітчизні віддаю (Сос., Щоб сади.., 1947, 131); // перен. Витрачати час, сили, здоров'я і т. ін. на що-небудь. Відчуваю.. правдиве поважання до людини, що свій час, свої сили і своє здоров'я оддає для спільного і дорогого нам діла (Коцюб., III, 1956, 236); Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд, Як гаряче молюся і бажаю Для твого щастя свій віддати труд! (Фр., XIII, 1954, 324); // перен. Жертвувати кимсь або чимсь заради кого-, чого-небудь. До нас ходіте усі, хто за правду Не жалує життя оддать (Л. Укр., І, 1951, 55); Вона віддала свого сина за щастя народів усіх (Сос., Солов. далі, 1957, 31).
@ Віддавати (віддати) душу (серце) кому - щиро, віддано любити когось. Франка оддає своє серце і всі свої симпатії тим, хто "в поті чола" добуває хліб (Коцюб., III, 1956, 37); Віддавати (віддати) душу (життя) за кого, що - умирати, жертвувати собою ради кого-, чого-небудь. - Стережись, Василино! колись згадаєш мої слова. Я ж тебе люблю й готов за тебе душу оддати (Н.-Лев., II, 1956, 61); Віддавати (віддати) тіло землі, заст. - ховати, хоронити когось.
6. перех. Давати щось куди-небудь або кому-небудь з певною метою. Віддаю свою працю до друку (Мирний, V, 1955, 376); Інші подарунки вона ставила далі, або віддавала меншій сестрі сховати (Л. Укр., III, 1952, 485); Бату-хан віддавав город війську на грабунок (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 482); // Відправляти когось куди-небудь з певною метою (в науку, найми, військо й т. ін.). Єдиного сина, єдину дитину, Єдину надію! в військо оддають! (Шевч., І, 1951, 242); - О! о! А нащо ж ви радите оддати Гафійку в найми? (Коцюб., II, 1955, 17); Другого дня Тараса віддали в науку до якогось маляра (Ів., Тарас, шляхи, 1954, 51).
@ Віддавати (віддати) на поталу (глум) - ставити в умови приниження, зневаги, знущання; зводити нанівець. Та хто ж своє щастя віддасть на поталу? (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 150); [Калеб:] Будь певен [учителю], що ми тебе на глум не віддамо молодикам (Л. Укр., III, 1952, 69); Віддавати (віддати) під суд (до суду) - порушувати проти когось судову справу. Чоловік з злості зробить яке лихо другому.. Хоч його і під суд віддадуть, ..він.. надіється, що йому усе так і минеться (Кв.-Осн., II, 1956, 395); - А що, любенький, спіймали? ..Треба тобі було того? А тепер громаді біда, треба тебе пильнувати, поки не буде нагоди віддати тебе до суду (Фр., II, 4950, 18).
7. перех., за кого. Видавати кого-небудь заміж. Умовляли [старости] .. стару Сикліту Британову віддавати дочку за Василя Мітлу (Григ., Вибр., 1959, 36); Співає Мар'яна: "Оддай мене, моя мамо, Та не за старого.." (Шевч., І, 1951, 158); [Максим:] Вірю тобі, моє серце, А що скаже мати? Не віддасть тебе за мене. Бо я небагатий! (Кроп., II, 1958, 93).
Віддавати (віддати) заміж - одружувати дочку. - У батька ще дві дівки, треба їх заміж віддавати (Фр., І, 1955, 85); Вона оддасть її заміж. За хазяйського сина. Дівка здорова, чиста, хоч води напийся (Коцюб., II, 1955, 14).
8. перех., розм. Продавати за певну ціну. [Xимка:] А скілько за неї [хату] просять? [Іван:] Хвалились люди, за п'ятсот віддають... (Мирний, V, 1955, 246); В мене овесець важненький, дешево віддам (Кв.-Осн., II, 1956, 10); // Платити за куплене. - Що ти зробиш йому, гладкому? - думав Андрій.. Він худобу пожалує швидше, бо оддав гроші за неї (Коцюб., II, 1955, 50).
9. перех. У сполученні з іменниками (переважно дієслівного походження) означає дію, зміст якої визначається значенням відповідного іменника.
@ Віддавати (віддати) голос - голосувати за кандидата під час виборів. Велике щастя, велика честь обирати свою рідну владу, віддавати свої голоси кращим в кращих людей.. Батьківщини (Рад. Укр., З.ІІІ 1957, 1); Віддавати (віддати) данину - ідучи за загальноприйнятими положеннями, настановами, приділяти чому-небудь увагу, виявляти до чого-небудь інтерес. Незважаючи на те, що цею [цією] повістю ["Петрії і Довбущуки"] Франко оддав данину тодішній літературній школі, ми бачимо в ній вже й соціальні мотиви (Коцюб., III, 1956, 31); Віддавати (віддати) команду (наказ, розпорядження і т. ін. ) кому - командувати; наказувати що-небудь виконувати. Комендант викликав кожного по прізвищу, голосно і суворо віддавав команду виходити на двір (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 160); Молодий моряк тримав мене на руках і віддавав накази стерновому та гребцям (Трубл., Мандр., 1938, 60); Який у нього енергійний голос: звик, видно, ним віддавати розпорядження (Крот., Сини.., 1948, 11); Віддавати (віддати) [на] добридень (добривечір, добраніч) - бажати доброго дня (вечора, ночі). Гнат ішов з косовиці, Настя - з буряків. Вони розминулись, віддавши один одному на добривечір (Коцюб., І, 1955, 48); Спіть спокійно, злодійщини у нас не чути. Оддав добраніч, пішов ... (Вас., II, 1959, 74); Віддавати (віддати) належне (справедливість) кому, чому - оцінювати по заслугах, у повній мірі кого-, що-небудь. Ми [члени комісії] віддаємо належне вашому патріотичному бажанню (Гончар, Людина.., 1960, 27); Віддавати (віддати) останню шану кому - виражати пошану до померлого, прощаючись з ним. В голубе квітневе небо вдарили раптом рушниці, віддаючи останню шану політрукові і його бойовим товаришам (Цюпа, Три явори, 1958, 21); Вдарив і дзвін похоронний... Нічого, мабуть, ждать: Треба людині сторонній Шану останню віддать (Граб., І, 1959, 137); Віддавати (віддати) пальму першості кому, чому - ставити на перше місце когось, щось. Славити буду я вроду твою, Мій Києве рідний!.. Я першості пальму-тобі віддаю! (Дмит., В обіймах сонця, 1958,109); Віддавати (віддати) перевагу кому, чому - визнавати кого-, що-небудь кращим порівняно з іншими. Батько мій не дякував поетам, А точніше- він їх не читав, Перевагу віддавав газетам (Дор., Тобі, народе.., 1959, 54); Це такі легкі, ніжні вірші,.. що, читаючи їх, не знаєш кому оддати перевагу (Коцюб., III, 1956, 41); Віддавати (віддати) повагу кому - поважати когось. Зевес їй оддавав повагу І посилав од столу брагу. Яку Юнона лиш пила (Котл., І, 1952, 217);
Віддавати (віддати) поклін (уклін) кому, чому - вклонятися. Всяк віддавав йому поклін І слово добреє завсіди (Фр., X, 1954, 171); Віддавши поклін господареві, вони почали розглядатися по кімнаті (Панч, Гомон. Україна, 1954, 92); Віддавати (віддати) привіт (привітання) кому - вітати кого-небудь. Раптом з другого боку танка підходить хтось поранений і віддає привітання: "Здрастуйте, товариші!" (Ю. Янов., І, 1954, 52);
Віддавати (віддати) рапорт кому - рапортувати. Я, епохо, скажу тобі, Рапорт віддам тобі, комсомоле, Що з словом твоїм ходив у бій (Шер., Дорога.., 1957, 12);
Віддавати (віддати) салют кому - салютувати. Завмерли постріли на мить і стали в ряд солдати, щоб.. їй [дівчині, що загинула в Іспанії] салют віддати (Голов., Поезії, 1955, 38); Віддавати (віддати) славу кому - славити, прославляти когось. Піонери.. всі хором славу віддали тому, хто нашу партію створив (Вітч., 5, 1956, 24); Віддавати (віддати) увагу кому, чому - зосереджувати на комусь, чомусь увагу, захоплюватися ким-, чим-небудь. Безпечний Чіпаріу ще менше зважив на дідову мову і більше віддавав уваги надзвичайному мускатові (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 13); Віддавати (віддати) хвалу кому, чому - хвалити кого-, що-небудь. Сміялася, на нас дивившись, жінка, Але трояндам віддала хвалу (Рильський, І, 1956, 262); Віддавати (віддати) честь кому: а) приклавши руку до головного убору, вітати когось по-військовому. Батько витягся в струнку, оддавав комусь честь (Коцюб., II, 1955, 377); б) виражати до кого-небудь повагу. [Неофіт-раб:] Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами (Л. Укр., II, 1951, 240); Віддавати (віддати) чолом кому - вітати кого-небудь. Старий батько Сидить коло хати, Та вчить внука маленького Чолом оддавати (Шевч., І, 1951, 291).
10. перех. Передавати характерні риси кого-, чого-небудь у творах літератури, мистецтва тощо; відтворювати. Як на мене, переклад віддає головне в оригіналі, - а це і є головне в перекладанні (Рильський, III, 1955, 127); Мені нестає слів, аби віддати те, що я зараз так сильно пережив (Коцюб., III, 1956, 282); Я зовсім не в стані віддати нашого волинського народного стилю по-німецьки (Л. Укр., V, 1956, 276).
11. неперех., чим. Мати присмак, запах чого-небудь. Сухе, жовте, аж червоне повітря віддавало горілим (Мирний, IV, 1955, 22); Променисте жовтневе повітря віддає медом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 249); На сонці гній розпарився й віддавав запахом перегною (Чорн., Визвол. земля, 1959, 12); // Нагадувати собою що-небудь. Простора хата у відьми, а якось пусткою оддає (Стор., І, 1957, 90); // Мати ознаки, властивості чого-небудь. Смагляве лагідне лице віддавало молодістю (Коб., II, 1956, 556); Тишею й покоєм оддавало кругом, і в Грицька од серця помалу одлягло (Вас., І, 1959, 176).
12. неперех. Відбивати який-небудь колір, відтінок світла; відсвічувати. Світилися огні по хатах, віддаючи крізь туман жовтими кружалами (Мирний, І, 1954, 357); Зелена гарнітурова спідниця оддавала такими фарбами, як шкура гадюча (Морд., І, 1958, 163); На захід сонця - зелене небо: луки віддають свої соковиті барви (Горд., II, 1959, 260).
13. неперех. Відбивати звук, відлунювати. Сам [ведмідь] пропав з очей, а важка ступа ще оддавала по полю!.. (Вовчок, І, 1955, 384); Вереск флейт, литаврів гуркіт В морі гуком віддає (Бажан, Роки, 1957, 272).
@ Віддавати (віддати) луною - відлунювати. Чого тільки не наслухався цей сад, що вбирає кожен вигук з поля, кожен гомін з села, вбирає та, поширивши удесятеро, віддає луною (Дн. Чайка, Тв., 1960, 87).
14. неперех. Робити різкий рух назад (про зброю і т. ін.). Розлігся постріл, рушниця, віддаючи, дуже штовхнула Юлдаша в плече (Донч., І, 1956, 129); Кулемет затрясся, боляче віддавав у груди, та дівчина нічого не відчувала й не бачила, крім вузенького прорізу на прицілі (М. Ол., Чуєш.., 1959, 54); // безос., перен., розм. Передаватися в інше місце тіла (про біль). Віддає в боці.
15. перех., мор. Відв'язувати, відпускати, послаблювати (якір, швартові, вітрила тощо). А кораблі все йшли і йшли, віддаючи якорі на рейді (Кучер, Чорноморці, 1956, 21); Кар звелів стерновому наблизитись до берега, а Вершометові гукнув приготуватись віддати якір (Трубл., Лахтак, 1953, 37).
@ Віддавати (віддати) кінці - відчалювати від берега (про судна). Корабель віддав кінці.
16. неперех., безос., розм. Теплішати. Уранці було холодно, а вдень трохи оддало (Сл. Гр.).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віддаю | віддаємо |
2 особа | віддаєш | віддаєте |
3 особа | віддає | віддають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віддаватиму | віддаватимемо |
2 особа | віддаватимеш | віддаватимете |
3 особа | віддаватиме | віддаватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | віддавав | віддавали |
Жіночий рід | віддавала | |
Середній рід | віддавало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віддаймо | |
2 особа | віддай | віддайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | віддаючи | |
Минулий час | віддававши |