віддзвонювати
ВІДДЗВОНЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДДЗВОНИТИ, оню, ониш, док. 1. тільки док. Закінчити дзвонити. Уже й "достойно" оддзвонили, Уже додому люде йдуть, --не йде Настусенька, не чуть (Шевч., II, 1953, 175); Вже віддзвонили дзвони по церквах (Смолич, Мир.., 1958, 401); * Образно. Нарешті, коли серце своє оддзвонило, я чую противний запах кислого молока од руки панни Анелі і брязкіт ключів при її боці (Коцюб., II, 1955, 257).
2. Відбиватися (луною). Вони з книжками йдуть до школи тої, де вчився й він, і чутно їхній спів, що у садах віддзвонює луною... (Сос., Зел. світ, 1949, 33).
@ Віддзвонювати (віддзвонити) години (склянки) - ритмічними ударами вказувати час. Віддзвонюють склянки у далекім порту, і виходять в незнані моря кораблі перед сходом цього золотого світанку (Уп., Вірші.., 1957, 10).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віддзвонюю | віддзвонюємо |
2 особа | віддзвонюєш | віддзвонюєте |
3 особа | віддзвонює | віддзвонюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віддзвонюватиму | віддзвонюватимемо |
2 особа | віддзвонюватимеш | віддзвонюватимете |
3 особа | віддзвонюватиме | віддзвонюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | віддзвонював | віддзвонювали |
Жіночий рід | віддзвонювала | |
Середній рід | віддзвонювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віддзвонюймо | |
2 особа | віддзвонюй | віддзвонюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | віддзвонюючи | |
Минулий час | віддзвонювавши |