віддимати
ВІДДИМАТИ і ВІДДУВАТИ, аю, аєш, недок., ВІДДУТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Дмухаючи, усувати, переміщати що-небудь. Віддувати попіл.
2. Робити опуклим, округлим; випинати (про губи, щоки й т. ін.). Воно [дитя] водило оченятами усюди і, оддимаючи губи, хапало, мукало (Мирний, І, 1954, 52); На пані подивишся: походжає в шовках, оддуває воло (Тесл., Вибр., 1950, 161); Сиділа [Юлька] відвернена лицем від Бронислава, віддула губи і мовчала (Фр., IV, 1950, 259).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віддимаю | віддимаємо |
2 особа | віддимаєш | віддимаєте |
3 особа | віддимає | віддимають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віддиматиму | віддиматимемо |
2 особа | віддиматимеш | віддиматимете |
3 особа | віддиматиме | віддиматимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | віддимав | віддимали |
Жіночий рід | віддимала | |
Середній рід | віддимало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | віддимаймо | |
2 особа | віддимай | віддимайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | віддимаючи | |
Минулий час | віддимавши |