віддієслівний
ВІДДІЄСЛІВНИЙ, а, е, грам. Утворений від дієслова. Віддієслівні іменники становлять особливу групу слів, споріднених своєю семантикою з дієсловом (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 358).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | віддієслівний | віддієслівна | віддієслівне | віддієслівні |
Родовий | віддієслівного | віддієслівної | віддієслівного | віддієслівних |
Давальний | віддієслівному | віддієслівній | віддієслівному | віддієслівним |
Знахідний | віддієслівний, віддієслівного | віддієслівну | віддієслівне | віддієслівні, віддієслівних |
Орудний | віддієслівним | віддієслівною | віддієслівним | віддієслівними |
Місцевий | на/у віддієслівному, віддієслівнім | на/у віддієслівній | на/у віддієслівному, віддієслівнім | на/у віддієслівних |