відзвичаювати
ВІДЗВИЧАЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВІДЗВИЧАЇТИ, аю, аїш, док., перех. Змушувати кого-небудь відвикнути від чогось. Я його від цього відзвичаю (Коб., І, 1956, 104).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відзвичаюю | відзвичаюємо |
2 особа | відзвичаюєш | відзвичаюєте |
3 особа | відзвичаює | відзвичаюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відзвичаюватиму | відзвичаюватимемо |
2 особа | відзвичаюватимеш | відзвичаюватимете |
3 особа | відзвичаюватиме | відзвичаюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відзвичаював | відзвичаювали |
Жіночий рід | відзвичаювала | |
Середній рід | відзвичаювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відзвичаюймо | |
2 особа | відзвичаюй | відзвичаюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відзвичаюючи | |
Минулий час | відзвичаювавши |