відзвичаюватися
ВІДЗВИЧАЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДЗВИЧАЇТИСЯ, аюся, аїшся, док. Втрачати звичку до чого-небудь; відучуватися. Хтось уже від того відзвичаївся (Л. Укр., V, 1956, 351).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відзвичаююся | відзвичаюємося |
2 особа | відзвичаюєшся | відзвичаюєтеся |
3 особа | відзвичаюється | відзвичаюються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відзвичаюватимуся | відзвичаюватимемося |
2 особа | відзвичаюватимешся | відзвичаюватиметеся |
3 особа | відзвичаюватиметься | відзвичаюватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відзвичаювався | відзвичаювалися |
Жіночий рід | відзвичаювалася | |
Середній рід | відзвичаювалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відзвичаюймося | |
2 особа | відзвичаюйся | відзвичаюйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відзвичаюючись | |
Минулий час | відзвичаювавшись |