відкинений
ВІДКИНЕНИЙ, ВІДКИНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відкинути. Він уже здалеку ніс одкинену ліву руку й, добігши до столової, простяг її в напрямку дверей. - Геть!.. геть з хати!.. (Коцюб., І, 1955, 404); У морок глянув я - й здалось, немов отут передо мною висіло чорне довге щось з одкинутою головою (Тич., II, 1957, 105); А він, відкинутий усіма, ще стояв під насипом, лютий, наїжачений, мовби не йняв віри, що колона так і пройде, не зупинившись, і не покличе його до себе (Гончар, II, 1959, 117); Восьмого травня німці були відкинуті на останній рубіж перед Севастополем (Кучер, Чорноморці, 1956, 560); Другий такий самий шпиль [гори], одкинутий в тихій воді, висів униз (Н.-Лев., І, 1956, 150).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відкинений | відкинена | відкинене | відкинені |
Родовий | відкиненого | відкиненої | відкиненого | відкинених |
Давальний | відкиненому | відкиненій | відкиненому | відкиненим |
Знахідний | відкинений, відкиненого | відкинену | відкинене | відкинені, відкинених |
Орудний | відкиненим | відкиненою | відкиненим | відкиненими |
Місцевий | на/у відкиненому, відкиненім | на/у відкиненій | на/у відкиненому, відкиненім | на/у відкинених |