відкривач
ВІДКРИВАЧ, а, ч. Той, хто що-небудь відкриває (в 7 знач.). Борці свобідної, плідної мислі, І їх великі спільники - учені Відкривачі, дослідники природи - Ко-лумб, Коперник, Кеплер.. - Ось спільники мої, мої майстри І вчителі! (Фр., XIII, 1954, 191); Тільки крокуючи в строю передових людей - відкривачів нового, літератори зможуть виконати свій почесний громадянський обов'язок (Літ. газ., 24.1 1961, 1).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відкривач | відкривачі |
Родовий | відкривача | відкривачів |
Давальний | відкривачеві, відкривачу | відкривачам |
Знахідний | відкривача | відкривачів |
Орудний | відкривачем | відкривачами |
Місцевий | на/у відкривачі, відкривачу, відкривачеві | на/у відкривачах |
Кличний | відкривачу | відкривачі |