відмовка
ВІДМОВКА, и, ж., розм. Те саме, що відмова 1. Вона думала, що.. не буде ніякої одмовки (Н.-Лев., III, 1956, 334); // Посилання на якусь обставину або вигадану причину, щоб відмовитися виконати прохання, наказ. Євгешка починав гірко каятись, що погодився на цю витівку. Але як же було не погодитись? Яку відмовку можна було знайти? (Донч., VI, 1957, 69).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відмовка | відмовки |
Родовий | відмовки | відмовок |
Давальний | відмовці | відмовкам |
Знахідний | відмовку | відмовки |
Орудний | відмовкою | відмовками |
Місцевий | на/у відмовці | на/у відмовках |
Кличний | відмовко | відмовки |