відокремлюватися
ВІДОКРЕМЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДОКРЕМИТИСЯ, млюся, мишся; мн. відокремляться; док. 1. Відділятися, відриватися від чого-небудь. Кора відокремилась від стовбура.
2. Віддалятися, відходити від кого-, чого-небудь. Нога його натисла на газ, і тієї ж секунди разом із скаженим виттям зринуло відчуття, що ми відокремлюємось від землі (Смолич, III, 1959, 211); Безшумно людина відокремилась від стіни й пішла просто до нього (Коп., Лейтенанти, 1947, 159); Коли військова частина підійшла до Арсеналу, Тиміш відокремився й пішов уперед один (Довж., Зач. Десна, 1957, 21).
3. Виходити зі складу чого-небудь (держави, організації, гуртка). На протязі 30-50-х років XII ст. від Києва відокремилися всі найбільші феодальні князівства (Іст. УРСР, І, 1953, 88); - І не думайте, що це ми від усіх відокремитися хочемо (Ів., Вел. очі, 1956, 104); // Виходити зі складу сім'ї, розділивши майно. По весіллю брат відокремився від нас, пішов до жінки собі (Федьк., Буковина, 1950, 101); Сварка так закінчилася, що старий Чюрей відокремився від дітей (Черемш., Тв., 1960, 42).
4. Виділятися серед чогось: вирізнятися. Пострілів не було, було єдине гоготання землі і неба, серед якого відокремлювались тільки вибухи авіабомб (Гончар, І, 1954, 36).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відокремлююся | відокремлюємося |
2 особа | відокремлюєшся | відокремлюєтеся |
3 особа | відокремлюється | відокремлюються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відокремлюватимуся | відокремлюватимемося |
2 особа | відокремлюватимешся | відокремлюватиметеся |
3 особа | відокремлюватиметься | відокремлюватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відокремлювався | відокремлювалися |
Жіночий рід | відокремлювалася | |
Середній рід | відокремлювалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відокремлюймося | |
2 особа | відокремлюйся | відокремлюйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відокремлюючись | |
Минулий час | відокремлювавшись |