відстукувати
ВІДСТУКУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСТУКАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Стукаючи, виконувати якусь дію, рух і т. ін. Він.. пішов, чітко відстукуючи крок (Сміл., Зустрічі, 1936, 141); Собака, впізнавши сусіда, ласкаво відстукав своє привітання хвостом по дошках помосту (Смолич, I, 1947, 63); // Позначати певні відрізки часу, шляху ритмічним стуканням. Глухо й одноманітно гойдався на стіні маятник годинника, відстукуючи секунди (Кучер, Чорноморці, 1956, 397); Потяг летів, одстукуючи верстви (Мик., II, 1957, 212).
2. тільки док., неперех. Закінчити, перестати стукати. Відстукали копита коней.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відстукую | відстукуємо |
2 особа | відстукуєш | відстукуєте |
3 особа | відстукує | відстукують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відстукуватиму | відстукуватимемо |
2 особа | відстукуватимеш | відстукуватимете |
3 особа | відстукуватиме | відстукуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відстукував | відстукували |
Жіночий рід | відстукувала | |
Середній рід | відстукувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відстукуймо | |
2 особа | відстукуй | відстукуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відстукуючи | |
Минулий час | відстукувавши |