відсуджувати
ВІДСУДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВІДСУДИТИ, уджу, удиш, док., перех. 1. від кого. Відбирати через суд матеріальні цінності тощо. - Громада присудила [землю], а суд одсудив! (Мирний, II, 1954, 140); [Мартіан:] Вона від мене хоче відсудити маєтку половину (Л. Укр., III, 1952, 284); Суд відсудив на користь Генріха стару Глущукову хату (Чорн., Визвол. земля, 1959, 45).
2. тільки док., розм. Порадами або обмовами, наклепами розлучити. Одраяли, одсудили, щоб ми в парі не ходили (Сл. Гр.).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відсуджую | відсуджуємо |
2 особа | відсуджуєш | відсуджуєте |
3 особа | відсуджує | відсуджують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відсуджуватиму | відсуджуватимемо |
2 особа | відсуджуватимеш | відсуджуватимете |
3 особа | відсуджуватиме | відсуджуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відсуджував | відсуджували |
Жіночий рід | відсуджувала | |
Середній рід | відсуджувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відсуджуймо | |
2 особа | відсуджуй | відсуджуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відсуджуючи | |
Минулий час | відсуджувавши |