відторгнений
ВІДТОРГНЕНИЙ, ВІДТОРГНУТИЙ, а, е, книжн., заст. Дієпр. пас. мин. ч. до відторгнути. В той час, коли Радянська Україна швидко розвивалась і добивалась все нових і нових успіхів у всіх галузях соціалістичного будівництва, її західноукраїнські землі.., що були насильно відторгнуті від своєї матері Вітчизни, перебували під п'ятою іноземних загарбників (Ком. Укр., 10, 1959, 12).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відторгнений | відторгнена | відторгнене | відторгнені |
Родовий | відторгненого | відторгненої | відторгненого | відторгнених |
Давальний | відторгненому | відторгненій | відторгненому | відторгненим |
Знахідний | відторгнений, відторгненого | відторгнену | відторгнене | відторгнені, відторгнених |
Орудний | відторгненим | відторгненою | відторгненим | відторгненими |
Місцевий | на/у відторгненому, відторгненім | на/у відторгненій | на/у відторгненому, відторгненім | на/у відторгнених |