відтінений
ВІДТІНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відтінити. Золотими літерами, відтіненими чорними рисками, вона [вивіска] сповіщала людям, на подив: Чепігов і син (Юхвід, Оля, 1959, 135); // відтінено, безос. присудк. сл. Засобами народних порівнянь відтінено важкі думки матері [в оповіданні Марка Вовчка "Два сини"], її настрої та переживання (Укр. літ., 8, 1957, 236).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відтінений | відтінена | відтінене | відтінені |
Родовий | відтіненого | відтіненої | відтіненого | відтінених |
Давальний | відтіненому | відтіненій | відтіненому | відтіненим |
Знахідний | відтінений, відтіненого | відтінену | відтінене | відтінені, відтінених |
Орудний | відтіненим | відтіненою | відтіненим | відтіненими |
Місцевий | на/у відтіненому, відтіненім | на/у відтіненій | на/у відтіненому, відтіненім | на/у відтінених |