відхідник
ВІДХІДНИК1, а, ч., іст. Селянин, який тимчасово йшов із села на заробітки. У першій половині XIX ст. частина піших селян, бездомників і городників Правобережної України, лишаючись кріпаками, перетворювалась на.. робітників-відхідників (Укр. іст. ж., 4, 1960, 43).
ВІДХІДНИК2, а, ч., анат. Анальний отвір прямої кишки; задній прохід.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відхідник | відхідники |
Родовий | відхідника | відхідників |
Давальний | відхідникові, відхіднику | відхідникам |
Знахідний | відхідник, відхідника | відхідники, відхідників |
Орудний | відхідником | відхідниками |
Місцевий | на/у відхіднику | на/у відхідниках |
Кличний | відхіднику | відхідники |