відчаюватися
ВІДЧАЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ВІДЧАЯТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. Утрачати всяку надію на що-небудь; впадати у відчай, у розпач. [Ївга:] Одарко, не одчаюйся. Ще може тобі бог і радість пошле (Мирний, V, 1955, 234); Відчаявшись розбуркати старого, Сахно й Чіпаріу зібралися рушати (Смолич, І, 1958, 109).
2. на що і з інфін., розм. Насмілюватися, наважуватися на який-небудь безрозсудний учинок. - Невже він так знахабніє і відчаявся на таку підлоту? (Кучер, Прощай.., 1957, 419); І хто-таки воно одчаявсь у дзвін забити? (Головко, II, 1957, 345).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відчаююся | відчаюємося |
2 особа | відчаюєшся | відчаюєтеся |
3 особа | відчаюється | відчаюються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відчаюватимуся | відчаюватимемося |
2 особа | відчаюватимешся | відчаюватиметеся |
3 особа | відчаюватиметься | відчаюватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відчаювався | відчаювалися |
Жіночий рід | відчаювалася | |
Середній рід | відчаювалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відчаюймося | |
2 особа | відчаюйся | відчаюйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відчаюючись | |
Минулий час | відчаювавшись |