відьма
ВІДЬМА, и, ж. 1. заст. За народним повір'ям - жінка, яка, знаючись з "нечистою силою", завдає людям шкоди; чаклунка. Поки відьми ще літають, Поки півні не співають, Посвіти нам... (Шевч., І, 1951, 5); Чого вона тільки не виробляла, ота родима відьма! Перекидалась у полотно, що біліло смерком попід лісом, повзла вужем або котилась горбами прозорим клубком (Коцюб., ІІ, 1955, 333 ); Гуцул лякався не тільки пана і жандарма, він жахався на кожному кроці відьми, упиря.. і всякого іншого чортовиння (Козл., Сонце.., 1957, 4).
2. лайл. Про нечепурну, розхристану або сварливу, злу жінку. [Мати:] Ой, синоньку! Ой, що ж я набідилась з отею [отою] відьмою! (Л. Укр., III, 1952, 260); Саму б її засадити,.. відьму, в оце смердюче.. пекло (Гончар, Таврія.., 1957, 104).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відьма | відьми |
Родовий | відьми | відьом |
Давальний | відьмі | відьмам |
Знахідний | відьму | відьом |
Орудний | відьмою | відьмами |
Місцевий | на/у відьмі | на/у відьмах |
Кличний | відьмо | відьми |