вікнина
ВІКНИНА, и, ж. 1. Отвір у стіні для вікна. Будинок дихав пусткою через чорні вікнини поверхів (Тудор, Вибр., 1949, 288); * Образно. Буйна зелень вуличних посадок та присадибних садків проривалась тільки в одному місці величезною вікниною.. стадіону (Смолич, ІІІ, 1959, 502).
2. діал. Вікно (в 1 знач.). - Так ви вже тут не вперше? - Ще б уперше! Я звідси родом.. - Із самих Клеченців? - Та ні! Оно - з Матвіївки, - вказав я у вікнину На дальню гору з вітряками (Вирган, В розп. літа, 1959, 209).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вікнина | вікнини |
Родовий | вікнини | вікнин |
Давальний | вікнині | вікнинам |
Знахідний | вікнину | вікнини |
Орудний | вікниною | вікнинами |
Місцевий | на/у вікнині | на/у вікнинах |
Кличний | вікнино | вікнини |