вітряк
ВІТРЯК, а, ч. 1. Вітряний млин. Ставок, гребелька, і вітряк З-за гаю крилами махає (Шевч., II, 1953, 205); Самотньо застиг на горбі вітряк (Шиян, Переможці, 1950, 209); * У порівн. Все крутилось і шуміло лиш, Мов вітряк (Фр., XIII, 1954, 121).
2. рідко. Те саме, що вітродвигун. Під Москвою поставили намети з науковими приладами, побудували вітряки та радіостанцію (Видатні вітч. географи.., 1954, 148).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вітряк | вітряки |
Родовий | вітряка | вітряків |
Давальний | вітрякові, вітряку | вітрякам |
Знахідний | вітряк | вітряки |
Орудний | вітряком | вітряками |
Місцевий | на/у вітряку | на/у вітряках |
Кличний | вітряку | вітряки |