гадючка
ГАДЮЧКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до гадюка 1. -Диви, яка чудесна червоненька гадючка! (Досв., Вибр., 1959. 56); * У порівн. Батіг в'ється за ним по землі, наче гадючка (Коцюб., II, 1955, 58); Потічок, що біг досі вузенькою гадючкою, розливається тепер в широке плесо (Хотк., II, 1966, 49).
@ Закидати (пускати) гадючку - говорити або робити неприємності. Здається і дружить, а гадючку пустив (Укр.. присл.., 1955, 152); Се так на мене закидала [Одарка] гадючку, а я... наче мені невтямки (Вовчок, VI, 1956, 263).
2. перен., розм., рідко. Те саме, що змійка 4. На сукняній сорочці поблискували металеві гадючки (Панч, Синів.., 1959, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гадючка | гадючки |
Родовий | гадючки | гадючок |
Давальний | гадючці | гадючкам |
Знахідний | гадючку | гадючок |
Орудний | гадючкою | гадючками |
Місцевий | на/у гадючці | на/у гадючках |
Кличний | гадючко | гадючки |