гамір
ГАМІР, мору, ч. Те саме, що гам1. Франко прислухався до нічного гамору великого міста (Сміл., Крила, 1954, 127); До них линув невиразний гамір трудового дня на колгоспному дворі (Кучер, Вогник, 1952, 59); Він заглибився в свої ієрогліфічні картки і не звертав жодної уваги на грюкання дверей, шум, гамір людських голосів (Досв., Вибр., 1959, 252).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гамір | гамори |
Родовий | гамору | гаморів |
Давальний | гаморові, гамору | гаморам |
Знахідний | гамір | гамори |
Орудний | гамором | гаморами |
Місцевий | на/у гаморі | на/у гаморах |
Кличний | гаморе | гамори |