глухомань
ГЛУХОМАНЬ, і, ж., розм. Те саме, що глушина. У гуркоті моторів потонули голоси. Гучне ревище згойднуло соснові верховіття, погнало в лісову глухомань волохаті тумани (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 328); Миргород і Сорочинці. Колись тут була глухомань. Люди вірили в бога і чорта, у відьом і різні чаклунства (Цюпа, Україна.., 1960, 172).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | глухомань | глухомані |
Родовий | глухомані | глухоманей |
Давальний | глухомані | глухоманям |
Знахідний | глухомань | глухомані |
Орудний | глухоманню | глухоманями |
Місцевий | на/у глухомані | на/у глухоманях |
Кличний | глухомане | глухомані |