гнітити
ГНІТИТИ, гнічу, гнітиш, недок., перех. 1. Давити на що-небудь; стискувати, спресовувати що-небудь. - Мати чогось довго колотила масло, гнітила сир, то й мені не спалося (Стельмах, Хліб.., 1959, 74); Коло комбайна екскурсія зажадала, щоб заводи зробили таку машину, яка гнітила б січену солому (Горд., І, 1959, 607).
2. перен. Спричинятися до пригніченого стану; викликати важке і болісне почуття. Мабуть, нікуди цього літа не поїду - і це гнітить мене (Коцюб., III, 1956, 293); Оксану вже починало гнітити мовчання (Головко, І, 1957, 114).
3. перен. Піддавати гніту, утиску; гнобити, пригноблювати. Наше плем'я зросло, Хоч не легко було Нам рости у диму й на руїнах; Нас гнітив польський пан І німецький окупант, Та цвіте молода Україна (Укр.. думи.., 1955, 412); - Та він мовчки усіх вас гнітить, під ноги собі топче (Вовчок, І, 1955, 184).
4. Надавати чому-небудь золотисто-коричневого кольору за допомогою вогню; підсмажувати. Перепілка цілу ніч Підкладала дрова в піч, Щоб варила, щоб гнітила Й коровай спекла до діла (Стельмах, Жито.., 1954, 195); Хіба я знаю силу твоєї печі - чи вона гнітить, палить, чи, може, зовсім ледача - з поганої глини? (Горд., II, 1959, 238).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гнічу | гнітимо |
2 особа | гнітиш | гнітите |
3 особа | гнітить | гнітять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гнітитиму | гнітитимемо |
2 особа | гнітитимеш | гнітитимете |
3 особа | гнітитиме | гнітитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | гнітив | гнітили |
Жіночий рід | гнітила | |
Середній рід | гнітило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | гнітімо | |
2 особа | гніти | гнітіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | гнітячи | |
Минулий час | гнітивши |