гора
ГОРА, и, ж. 1. Значне підвищення над навколишньою місцевістю або серед інших підвищень. Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з тобою (Шевч., II, 1953, 8); Хвилею зеленою здіймається Навесні Батиєва гора (Рильський, І, 1956, 85); // тільки мн. Гориста місцевість, країна. Не знаю, як в Англії, але куди-небудь за границю в гори я таки, може, зберусь (Л. Укр., V, 1956,138); - У нас в горах.. весело (Коцюб., І, 1955, 397); * Образно. Наше покоління зійшло на високу гору - гору соціалізму, і ми. бачимо далеко назад й далеко вперед (Смолич, VI, 1959, 132); * У порівн. Понад обрієм, коло кордону, Наче гори, окреслився бір (Вирган, В розп. літа, 1959, 15).
@ Гору брати (взяти): а) вибиратися, сходити, виїжджати і т. ін. на гору. Паровоз із важким хвостом вагонів з розгону бере гору (Еллан, II, 1958, 10); б) перемагати кого-, що-небудь; добиватися переваги; переборювати, долати. Прохірин проект однак взяв гору (Коцюб., І, 1955, 275); Політика дружби і миру між народами завойовує все більше визнання і підтримку, бере гору над імперіалістичною політикою агресії і війни (Резол. XXII з.., 1961, 5); Гори зрушити (перевернути і т. ін.) - зробити дуже багато. [Трохим:] Рівні і парні [воли], як соколи: чи в плузі, чи в возі - ідуть, як вода, тільки покеруй ними, то й гори перевернеш (Кроп., V, 1959,119); [Прокіп:] Колгосп така сила в наших руках, що можна гори зрушити (Корн., II, 1955, 94); Горою стояти (стати) - відстоювати, захищати всіма силами кого-, що-небудь. - За народ горою стоїть [Тарас Дніпровець]. І видно не простий собі чоловік (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 25); Золоті гори обіцяти - надто багато обіцяти. Твою [народу] хотіли душу полонити і князь, і гетьман, а ще й пан підеінчий, що обіцяли гори золоті (Тич., II, 1957, 127); Надіятися, як на кам'яну гору - цілком покладатися, розраховувати на кого-, що-небудь. [Антон:] Ніхто вам так не потрапить догодити, як я: надійтеся на мене, як на кам'яну гору (Кроп., І, 1958, 167); - Оце ті «тигри» і «фердинанди»! Оце на них офіцери.. надіються, як на кам'яну гору! (Автом., Так народж. зорі, 1960, 277); [Наче (неначе, мов і т. ін .)] гора з плечей (з пліч) впала (звалилася і т. ін .) - відпали турботи, не стало важких обов'язків, полегшився важкий душевний стан. - Ху, - полегшено зітхнув Кисіль і посміхнувся: - Прямо гора звалилася з моїх плечей. А я вже все передумав про тебе.. чи не загітував тебе якийсь елемент... (Стельмах, Правда.., 1961, 226); В хлопця наче гора звалилася з плечей, бо його мучила несправедливо одержана, на його думку, п'ятірка (Донч., VI, 1957, 601); [Герцог:] О, наче впала з пліч у нас гора! Ха-ха!.. Так, значить, наша верх взяла! (Крот., Вибр., 1959,575); Не за горами - про що-небудь близьке, таке, що скоро настане; швидко, недалеко. Не за горами наша перемога (Довж., III, 1960, 26).
2. чого. Велика кількість чого-небудь складеного в купу; багато чогось. В саду в бригаді - тут же між яблунями - гори яблук (Головко, І, 1957, 443); Наклавши на плече гору прання, пішла [Орися] розвішувати його на тину (Тют., Вир, 1964, 130).
3. у знач. присл. горою (горами). У вигляді гори. Додолу верби гне високі, Горами хвилю підійма (Шевч., І, 1951, 3); От Іван устає, Скарб із скринь достає, Насипає дукатів горою (Граб., І, 1959, 297).
4. діал. Горище. Купив чоботи, надів у неділю, а ті узяв да на гору закинув (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гора | гори |
Родовий | гори | гір |
Давальний | горі | горам |
Знахідний | гору | гори |
Орудний | горою | горами |
Місцевий | на/у горі | на/у горах |
Кличний | горо | гори |
горіти
ГОРІТИ, рю, риш, недок. 1. Піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем, гинути у вогні. Здалося Кавунові, що горить його двір, палає його клуня (Н.-Лев., II, 1956, 212); Інтендант.. мовчки показував на Дунай, де горіли плавні (Кучер, Чорноморці, 1956, 38); * У порівн.Уся та уличка на сонці червоніє, неначе горить (Н.-Лев., III, 1956, 264).
@ Горить діло (робота і т. ін.) в руках (під руками) у кого - швидко і успішно робиться що-небудь. Прийнялись за діло... Одначе робота в руках не горіла, як спершу (Мирний, II, 1954, 176); - Оце так Гопкало, - аж горить у нього все під руками! Ну й робітник! (Ю. Янов., II, 1958, 508); Горить земля під ногами у кого - нестерпні умови, скрутне становище у кого-небудь. - Ви закінчуєте свою роботу, захистите кандидатську, ..хіба у вас горить земля під ногами? (Рибак, Час.., 1960, 656); Поляки чули, що земля горить у них під ногами, і робили шалені скоки, що прискорювали катастрофу (Фр., III, 1950, 323); Народні дружинники борються за зміцнення правопорядку, і там, де вони діють активно, земля горить під ногами у злочинців (Рад. Укр., 5.1 1963, 4); Не горить - нема причин поспішати. - Олександре, а ти чому покинув шлях [пост на шляху]?.. - Таке діло, Свириде Яковлевичу,.. - що не втерпів. - Горіло? - Не горіло, але не втерпів [піти на збори] (Стельмах, II, 1962, 14); - Мені не горить, можна й пізніше, - знизав плечима Гнат (Кучер, Трудна любов, 1960, 269); - Нам не горить. Встигнемо (Тют., Вир, 1960, 88).
2. Давати або випромінювати світло; світитися. Вони тепер всі сплять повалом, Уже огні їх не горять (Котл., І, 1952, 222); Далеко на Дніпрі горів сигнальний ліхтар (Ю. Янов., І, 1958, 96).
3. перен. Бути в жару, відчувати жар (перев. від хвороби). Голова горить.. і тіло болить (Вовчок, І, 1955, 353); Олечка горіла, лоб і руки були такими гарячими, що холодні компреси не допомагали (Хижняк, Тамара, 1955, 189).
4. перен. Червоніти від приливу крові; ставати гарячим. Щоки в неї горіли, в грудях тріпалося прикре почуття несповненого обов'язку... (Коцюб., І, 1955, 314); Я йшов додому і відчував, як у мене горіли вуха (Чаб., Катюша, 1960, 171).
5. звичайно чим, перен. Пройматися сильним почуттям, пристрасно захоплюватися якоюсь справою, віддаватися чому-небудь. Я горів бажанням пробитися на широкий шлях театральної творчості (Минуле укр. театру, 1953, 96); Над цією скринькою людина трудилася, певно, не один тиждень, і не просто майструвала, а горіла натхненням (Вол., Дні.., 1958, 9); // Виражати сильне почуття, захоплення чимось, напруження думки. Широке, розрум'янене обличчя Варивона горіло захватом і силою (Стельмах, На.. землі, 1949, 409).
6. Сяяти яскравим блиском або виділятися яскравими фарбами, кольорами. На клумбах горіли маки, а ранні левкої тільки що розпускались (Коцюб., II, 1955, 392); На грудях голови артілі Давида Васильовича Бойка горять дві золоті медалі (Цюпа, Україна.., 1960, 252); // Блищати (про очі, які виражають сильне почуття, захоплення чимось, напружену думку). Очі, сірі, сховані в пухкі водянисті мішечки, лукаво мінилися, горіли завзяттям (Збан., Єдина, 1959, 164).
7. Пересихати на стеблі. Майже заразом з ячменями просилися на збирання і пшениці, горіли гречки (Ле, В снопі.., 1960, 42); Уже третій тиждень віяв суховій, і молода ярина почала горіти під ним (Панч, В дорозі, 1959, 46).
8. Псуватися, нагріваючись від злежування при доступі кисню; пріти, гнити. Сіно горить у стіжку.
9. на кому, розм. Швидко зношуватися, рватися. - Позалатувала [ватянку] трохи.. Але чи надовго.. - Ну, просто горить усе на ньому! (Головко, II, 1957, 576); Взуття на хлопцях так і горить (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 158).
10. перен., розм. Зазнавати невдачі в якій-небудь справі. З другого ж спектаклю театр імені Лесі Українки почав горіти (Смолич, Театр.., 1940, 212); - Я ще трохи посиджу в читалці. Горю на молекулярній фізиці, як атом у реакторі (Собко, Матв. затока, 1962, 298); // Не виконуватися, не здійснюватися. [Валя:] Нам просто не щастить!.. У такі дні залишаємось без управляючого і без інженера... План горить... (Мокр., П'єси, 1959, 208); // фам. Бути виявленим, викритим у чому-небудь. Вони [вуркагани], звичайно, впіймалися знову.. - Ти партач. Удруге через тебе горю (Мик., II, 1957, 339).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | горю | горимо |
2 особа | гориш | горите |
3 особа | горить | горять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | горітиму | горітимемо |
2 особа | горітимеш | горітимете |
3 особа | горітиме | горітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | горів | горіли |
Жіночий рід | горіла | |
Середній рід | горіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | горімо | |
2 особа | гори | горіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | горячи | |
Минулий час | горівши |
горати
ГОРАТИ, -орю, -ореш, діал. Орати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | горатиму | горатимемо |
2 особа | горатимеш | горатимете |
3 особа | горатиме | горатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | горав | горали |
Жіночий рід | горала | |
Середній рід | горало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | горімо | |
2 особа | гори | горіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | горавши |