городній
ГОРОДНІЙ, я, є. Прикм. до город. Бригад у колгоспі п'ять: три польових, одна городня та одна тваринницька (Вишня, І, 1956, 365); // Який вирощується на городі. Цвітуть - процвітають маки городні і високоверхі коноплі зеленіють (Вовчок, І, 1955, 11); Ще в цім році можна використати частину голодностепських земель під городні культури, а в наступному хоч усі сотні тисяч гектарів засівай бавовною (Ле, Міжгір'я, 1953, 230).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | городній | городня | городнє | городні |
Родовий | городнього | городньої | городнього | городніх |
Давальний | городньому | городній | городньому | городнім |
Знахідний | городній, городнього | городню | городнє | городні, городніх |
Орудний | городнім | городньою | городнім | городніми |
Місцевий | на/у городньому, городнім | на/у городній | на/у городньому, городнім | на/у городніх |