государиня
ГОСУДАРИНЯ, і, ж. 1. Глава монархічної держави або дружина царя; цариця.
2. заст. Пані, володарка. [Печариця (услід Галі): ] Не смію ослушатися [ослухатися] наказу государині серця мого і покірно схиляю голову (Мирний, V, 1955, 153); // Формула ввічливого звертання. [Бичок:] До всього я, государине моя, вчений, та ще й неабияк вчений! (Кроп., І, 1958, 465).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | государиня | государині |
Родовий | государині | государинь |
Давальний | государині | государиням |
Знахідний | государиню | государинь |
Орудний | государинею | государинями |
Місцевий | на/у государині | на/у государинях |
Кличний | государине | государині |