гренадер
ГРЕНАДЕР, а, ч. У російській та деяких іноземних арміях - солдат або офіцер добірних (за високим ростом) піхотних чи кавалерійських частин (спочатку - солдат, спеціально підготовлений для ручного гранатометання). Обставини врятували Івана від нерівного шлюбу: його покликали на військову службу прямісінько в гренадери (Ю. Янов., II, 1954, 119); - Зріст - дурниця. Не гренадером же готуєшся стати? (Донч., V, 1957, 250).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гренадер | гренадери |
Родовий | гренадера | гренадерів |
Давальний | гренадерові, гренадеру | гренадерам |
Знахідний | гренадера | гренадерів |
Орудний | гренадером | гренадерами |
Місцевий | на/у гренадері, гренадерові | на/у гренадерах |
Кличний | гренадере | гренадери |