гримотання
ГРИМОТАННЯ, ГРИМОТІННЯ, я, с. Дія за знач. гримотати, гримотіти і звуки, утворювані цією дією. Він іде, а вже за шию крапля впала ось холодна; раптом блиснуло у хмарі - й почалося гримотіння... (Тич., До молоді.., 1959, 101); Дівчина.. прислухалася до далекого, все затихаючого гримотіння вагонних коліс (Собко, Шлях.., 1948, 41).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гримотання | гримотання |
Родовий | гримотання | гримотань |
Давальний | гримотанню | гримотанням |
Знахідний | гримотання | гримотання |
Орудний | гримотанням | гримотаннями |
Місцевий | на/у гримотанні | на/у гримотаннях |
Кличний | гримотання | гримотання |