громіздкий
ГРОМІЗДКИЙ, а, е. Який займає багато місця; дуже великий, важкий. В цей час затарабанив телефонний дзвінок, начальник поморщився, підійшов до громіздкої коробки, зняв трубку (Стельмах, Кров людська... І, 1957, 236); У нього велике опукле чоло і весь він громіздкий не по літах (Довж., Зач. Десна, 1957, 563).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | громіздкий | громіздка | громіздке | громіздкі |
Родовий | громіздкого | громіздкої | громіздкого | громіздких |
Давальний | громіздкому | громіздкій | громіздкому | громіздким |
Знахідний | громіздкий, громіздкого | громіздку | громіздке | громіздкі, громіздких |
Орудний | громіздким | громіздкою | громіздким | громіздкими |
Місцевий | на/у громіздкому, громіздкім | на/у громіздкій | на/у громіздкому, громіздкім | на/у громіздких |