гірко
ГІРКО. 1. Присл. до гіркий 1,3. Над водою гірко і п'янко пахло осиковими сережками (Стельмах, Хліб.., 1959, 466); Гірко жилося Тарасові в рідній сім'ї через злидні та недостачі (Мирний, V, 1955, 309); І плаче гірко Ярославна В Путивлі-граді на валу (Мал., Звенигора, 1959, 36).
2. у знач. присудк. сл. Про відчуття гіркого смаку. - Щоб не гірко було після пива, так купи їй медяничків (Кв.-Осн., II, 1956, 473).
3. у знач. присудк. сл. Про почуття прикрості, болю. Важко матері, таке згадуючи: гірко та сумно на душі (Мирний, II, 1954, 83); Що то за мука до нікого живого словечка не промовити - се дуже гірко (Стеф., III, 1954, 23); То був у них веселий вечір, багато вони сміялися, хоч Крутоярові на серці було гірко (Собко, Біле полум'я, 1952, 273).
4. розм. Уживається у знач. багато, дуже, сильно, важко. [Савка:] Кажу: чи не занедужав оце ти, Тимоше, що так гірко кашляєш? (Вас., III, 1960,64); -Як не роблю гірко, а зимою, дивись, ізнов нічим ока запорошити. Ні в мішку, ні в горшку (М. Ол., Чуєш.., 1959, 7).
5. виг., розм. За народним звичаєм - вигук за весільним столом, що виражає прохання до молодих поцілуватися. Весілля... Всі дружно гукають: - Гірко!.. Гірко!.. (Руд., Остання шабля, 1959, 253); Тут «гірко» хтось давай кричать. Таке там почалося... При генералі цілувать Марину довелося (Воскр., Цілком.., 1947, 21).
гірка
ГІРКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до гора 1, 2. Як рожева й оранжева туча Володимирська гірка здаля (Мас., Поезії, 1950, 173); На робочому столі в Андрія лежала гірка кореспонденції, а також велика книга для телефонограм (Гур., Життя.., 1954, 57).
2. Залізнична станційна споруда для сортування вагонів залежно від місця призначення. Терень - гарний стрілочник, дисциплінований комсомолець. Але ж робота на гірці важка (Донч., І, 1956, 402).
3. Етажерка або скляна шафка для посуду. Скляна гірка ломилася від великої кількості срібного посуду, фарфорових статуеток, кришталевих ваз, оздоблених золотом (Руд., Вітер.., 1958, 174).
4. с. г. Насіннєочисна машина. При очистці насіння льону на гірці відокремлюється насіння бур'янів, яке має шершаву поверхню, таке, як у волошки, плюшки, повитиці тощо (Техн. культ., 1956, 115); Для очищення зерна від важковідокремлюваних домішок застосовують полотняні гірки різної конструкції (Механ. і електриф.., 1953, 225).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | гірка | гірки |
Родовий | гірки | гірок |
Давальний | гірці | гіркам |
Знахідний | гірку | гірки |
Орудний | гіркою | гірками |
Місцевий | на/у гірці | на/у гірках |
Кличний | гірко | гірки |