даровий
ДАРОВИЙ, а, е. Який не оплачується; безкоштовний, одержаний даром. [Клим:] Шляхи ми добре знаємо, і дарові білети достанемо (К.-Карий, II, 1960, 161); Колись поміщик феодал Потоцький даровими кріпаками вергав оці камінні брили, догоджаючи примхам молодої дружини Софії (Ле, Право.., 1957, 99); // Який існує в природі, доступний для безоплатного використання (експлуатації); природний. - Дарова це сила - електрика, а скільки прибутку дає, полегкості людям! (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 64); Вітер є одним з дарових потужних енергетичних джерел природи (Наука.., 8, 1956, 38); Годували качок в основному даровим кормом водоймища (Колг. село, 13.11 1957, 3).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | даровий | дарова | дарове | дарові |
Родовий | дарового | дарової | дарового | дарових |
Давальний | даровому | даровій | даровому | даровим |
Знахідний | даровий, дарового | дарову | дарове | дарові, дарових |
Орудний | даровим | даровою | даровим | даровими |
Місцевий | на/у даровому, даровім | на/у даровій | на/у даровому, даровім | на/у дарових |