дедалі
ДЕДАЛІ, присл. 1. Чим далі. Дедалі, дедалі усе стиха, ні травка не колишеться, усе чогось жде (Кв.-Осн., II, 1956, 412); Море дедалі втрачало спокій (Коцюб., І, 1955, 391).
2. у знач. підсил. част. У сполученні з порівняльним ступенем прикметників і прислівників указує на поступове посилення їх якості. Дедалі все дужче й дужче опановувала Зінька одна думка й не давала йому спокою: думка завести в громаді такий лад, щоб по правді все робилось (Гр., II, 1963, 365); Дощ шумить, .. дедалі рясніший, голосніший (Вас., II, 1959, 75); Дедалі меншими стають верхівці в степу (Гончар, Таврія.., 1957, 303).
дедал
ДЕДАЛ, -а, ч. 1. У давньогрецькій міфології – скульптор і будівничий, який спорудив критському цареві Міносу лабіринт. 2. Найдавніша архаїчна статуя у Греції, де зберігалась форма стовпа, низ якого почав оброблятися у вигляді ніг, верх – голови, а руки нагадували перекладини; послужила основою для формування герми.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Дедал | Дедали |
Родовий | Дедала | Дедалів |
Давальний | Дедалові, Дедалу | Дедалам |
Знахідний | Дедала | Дедалів |
Орудний | Дедалом | Дедалами |
Місцевий | на/у Дедалі, Дедалові | на/у Дедалах |
Кличний | Дедале | Дедали |