декомпозиція
ДЕКОМПОЗИЦІЯ, -ї, ж. 1. Науковий метод, який використовує структуру завдання і дозволяє замінити вирішення одного великого завдання вирішенням серії менших завдань. // Розкладення системи на складові, елементи. // Розбиття об'єкта на структурні одиниці та окреме дослідження властивостей об'єкта по виділених частинах. 2. лінгв. Виділення основи похідного слова або одного з компонентів основ складного слова та оформлення його в самостійне слово.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | декомпозиція | декомпозиції |
Родовий | декомпозиції | декомпозицій |
Давальний | декомпозиції | декомпозиціям |
Знахідний | декомпозицію | декомпозиції |
Орудний | декомпозицією | декомпозиціями |
Місцевий | на/у декомпозиції | на/у декомпозиціях |
Кличний | декомпозиціє | декомпозиції |