доктор
ДОКТОР, а, ч. 1. розм. Те саме, що лікар. - В тебе, бачу, руки сухі й гарячі, як жар. Треба б покликать доктора (Н.-Лев., V, 1956, 252); Доктор вивчив пацієнтку і вирішив лікувати її самогіпнозом (Смолич, II, 1958, 95).
2. Вищий учений ступінь, який присуджується на підставі захисту дисертації, а також особа, якій присуджено цей ступінь. В 1841 р. Маркс закінчив університет, написав дисертацію з грецької філософії і здобув ступінь доктора філософії (Нова іст., 1956, 124); [Куц:] Справи інституту передати докторові наук Воронюку (Мороз, П'єси, 1959, 220).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | доктор | доктори |
Родовий | доктора | докторів |
Давальний | докторові, доктору | докторам |
Знахідний | доктора | докторів |
Орудний | доктором | докторами |
Місцевий | на/у докторі, докторові | на/у докторах |
Кличний | докторе | доктори |