допотопний
ДОПОТОПНИЙ, а, е. 1. Дуже давній, старовинний (який ніби існував ще до міфічного біблійного потопу). Пузатий, хвостатий та ногатий фортеп'ян [ногате фортепіано] був схожий на якогось допотопного звіра (Н.-Лев., III, 1956, 211); Думка послухала мене і полинула в давній час у допотопний дикий бір (Мак., Вибр., 1954, 143).
2. ірон. Який вийшов з ужитку, застарілий. Але Воля, Рада й Аліна, прийнявши квіти, відмовилися скористатися з такого допотопного способу пересування, як візник (Ю. Янов., II, 1954, 96); Допотопний ударно-канатний спосіб буріння, який застосовувався колись у Прикарпатті, тепер замінено найбільш прогресивним - турбінним (Наука.., 6, 1958, 34); // Старомодний. Вона так само докоряла йому недавно, що всі купчихи були убрані по моді і що вона аж почервоніла перед ними в своєму допотопному чіпку (Н.-Лев., І, 1956, 384).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | допотопний | допотопна | допотопне | допотопні |
Родовий | допотопного | допотопної | допотопного | допотопних |
Давальний | допотопному | допотопній | допотопному | допотопним |
Знахідний | допотопний, допотопного | допотопну | допотопне | допотопні, допотопних |
Орудний | допотопним | допотопною | допотопним | допотопними |
Місцевий | на/у допотопному, допотопнім | на/у допотопній | на/у допотопному, допотопнім | на/у допотопних |